Як примиритися з планетою

0

Автор: admin | Рубрика: Земельні послуги | 28-06-2013

Біолог Баррі Коммонерів у своїй книзі «Як примиритися з планетою» («Making Peace With the Planet») пропонує три простих закону екології, які допомагають пояснити, чому Земля так беззахисна, коли з нею поводяться жорстоко.
1. ВСЕ ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНО. Як від одного хворого зуба може страждати весь організм, так і шкода, заподіяна одному природного ресурсу може призвести до цілого ряду екологічних проблем.
Приміром, за останні 40 років у непальських Гімалаях було вирубано 50 відсотків лісів, які використовували або в якості палива, або для виробів з дерева. Але варто було тільки зрубати дерева, як обрушилися мусонні дощі змили грунт зі схилів гір. Оскільки без верхнього шару грунту молодим деревам неможливо пустити коріння, на багатьох горах тепер немає рослинності. Щорічно з-за вирубки лісів Непал втрачає мільйони тонн верхнього шару грунту. Подібні проблеми є і в інших країнах.
Раніше в Бангладеші проливні дощі затримувалися деревами; тепер же потоки вод безперешкодно стікають з позбавлених рослинності гір на узбережжя, викликаючи там катастрофічні повені. У минулому повені величезної руйнівної сили траплялися в Бангладеші раз у 50 років, а тепер кожні чотири роки або частіше.
В інших частинах світу вирубка лісів призвела до опустелювання та зміни клімату окремих місцевостей. Крім лісів, є й інші природні ресурси, які людина безжально витрачає. Екологам, як і раніше, відомо порівняно мало про те, як взаємопов’язані між собою частини нашої гігантської екосистеми, і проблему можуть помічати лише тоді, коли серйозної шкоди вже завдано. Підтвердження тому – проблема поховання відходів, яка наочно пояснює другий закон екології.

2. НІЩО НЕ ЗНИКАЄ БЕЗСЛІДНО. Уявіть собі, як виглядав би звичайний будинок, якби з нього не викидалися відходи. Наша планета являє собою таку ж замкнуту систему: все, що ми викидаємо, в кінці кінців повинно десь накопичуватися в межах нашого дому – Землі. Часткове руйнування озонового шару показує, що навіть такі, здавалося б, нешкідливі гази, як хлорфторвуглеці (фреони), не зникають безслідно, розчиняючись у повітрі. Окрім фреонів існують сотні інших потенційно небезпечних речовин, які викидаються в атмосферу, річки і океани.
Щоправда, одні відходи, які називають «біологічно розкладаються», з часом можуть розщепиться і включитися в природні процеси, інші ж – не можуть. На багатьох пляжах світу розкидані пластикові упаковки, які пролежать в такому вигляді протягом кількох десятків років. Менш помітні шкідливі відходи промислового виробництва, які зазвичай намагаються де-небудь поховати. Але приказка: з очей геть – з серця геть, в цьому випадку не вірна. Відходи можуть потрапляти у підземні системи водопостачання і заподіяти серйозної шкоди здоров’ю людей і тварин. Ми не знаємо, що робити з усіма хімікатами, виробленими сучасною промисловістю. Ми навіть не можемо стежити за ними.
Але найбільшу небезпеку представляють радіоактивні відходи – побічні продукти, що утворюються в процесі роботи атомних електростанцій. Тисячі тонн радіоактивного сміття зберігаються у тимчасових збірниках, в той час як інші тисячі тонн скинуті в океан. Незважаючи на багаторічні наукові дослідження, до цих пір не знайдений спосіб безпечного і постійного зберігання або знищення цих відходів, і в найближчому майбутньому ніякого рішення не передбачається. Ніхто не знає, коли може вибухнути ця екологічна міна уповільненої дії. Безумовно, проблема не вирішиться сама собою. Зневажливе ставлення людини до проблеми захоронення відходів нагадує також про третій закон екології.

3. НЕХАЙ У ПРИРОДІ ВСЕ ЙДЕ СВОЄЮ ЧЕРГОЮ. Інакше кажучи, людині потрібно підтримувати порядок, існуючий в природі, а не змагатися з нею, вважаючи свої рішення найкращими. В якості прикладу можна навести деякі пестициди. Спочатку вони допомагали фермерам вести боротьбу з бур’янами і винищували практично всіх небезпечних шкідників. Здавалося, тепер-то небувалі врожаї забезпечені. Але все обернулося по-іншому. Бур’яни і комахи виявлялися стійкими до різних видами пестицидів, в той час як для тварин і птахів, які живляться комахами, а також для природи і людини ці речовини отруйні. У всьому світі налічується щонайменше мільйони таких постраждалих.
І в довершення всього з’являється безліч доказів, що тривале застосування пестицидів жодною мірою не сприяє підвищенню врожаїв. Сьогодні в Сполучених Штатах від комах гине набагато велика частина врожаїв, ніж до того як використання пестицидів різко збільшилася. Міжнародний науково-дослідний інститут рису, розташований на Філіппінах, також встановив, що пестициди більше не підвищують врожаї рису в країнах південно-східної Азії. І дійсно, в Індонезії з 1987 року, завдяки фінансується урядом програмі, в якій отрутохімікатам відводиться вельми скромне місце, досягнуто 15-відсоткове збільшення виробництва рису, незважаючи на 65-процентне зниження використання пестицидів. І тим не менше кожен рік хлібороби всього світу продовжують широко користуватись ними.

Перераховані вище три закони екології допомагають зрозуміти, чому умови продовжують погіршуватися. Але є й інші важливі питання: якої шкоди чоловік заподіяв природі і чи можна цей шкоди усунути?

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Ваш отзыв

Яндекс.Метрика