Скільки заробляють агрономи

0

Автор: admin | Рубрика: Земельні послуги | 03-07-2013

 

Свою першу зарплату Максим Байдюк отримав у 1996 році. Роботодавець видав йому 200-літрову бочку соняшникової олії. Байдюк виручив за неї на луганському базарі 20 гривень – $10 за тодішнім курсом.

Байдюк – головний агроном холдингу «Агрофьюл Україна», обробного 35 000 га землі. Зарплата – $3000 в місяць. За останні півроку він отримав чотири пропозиції про перехід на роботу в іншу компанію. Все – з підвищенням зарплати. Байдюк щоразу відповідав, що йому і так добре.

Він не зірка і не виняток з правил. «Попит на головних агрономів колосальний, – констатує партнер рекрутингової компанії Talent Advisors Роман Бондар. – Якщо в минулому році у нас було чотири проекти з пошуку головних агрономів, то в першій половині цього – вже десять».

У власників сільгоспкомпаній відбулася переоцінка цінностей. Рубіжним став 2008-й. В епоху фінансової кризи головним завданням українських агрохолдингів було нарощування земельного банку з метою вразити інвесторів масштабами бізнесу. Але міраж IPO розсіявся, і компаніям довелося задуматися про те, як вичавити максимум прибутку з зібраних гектарів. Нічого кращого, ніж підвищення врожайності, через 12 000 років землеробства людство не придумало. За оцінками експертів, за рахунок нових технологій виробництво зернових в Україні в найближчі десять років може збільшитися майже вдвічі – до 100 млн т. І ключ до успіху – в руках агрономів.

Від компетентності головного агронома залежить як повсякденна, так і дохідна частина будь-якого сільгоспбізнесу. «При оцінці українських аграрних компаній ми спілкуємося не тільки з власниками та ключовими менеджерами, але і з головним агрономом», – підтверджує партнер швейцарського інвестиційного фонду GAIA Capital Олександр Карпов. Не дивно, що за останні роки ця фігура помітно посолиднела. Ось характерна замальовка, зроблена одним з рекрутерів: важливий пан за кермом дорогого позашляховика приїжджає на полі, закочує рукави, сідає навпочіпки і колупає пальцем землю, пробує на смак. «На відміну від власників агрохолдингів, які здебільшого сприймають землю виключно як ресурс, агрономи ставляться до неї з любов’ю, – говорить Бондар. – Вони досі вірять в народні прикмети, досить забобонні і ставлять свічки в церкві, щоб Бог дав їм врожай і погоду»Більшість головних агрономів українських холдингів отримали освіту в СРСР. За совхозно-колгоспним мірками їх чекала непогана кар’єра. «У той час агрономи були першими людьми на селі», – з ностальгією згадує головний агроном «Миронівського хлібопродукту» Олексій Сергієнко, який закінчив у 1989 році факультет захисту рослин Харківського сільськогосподарського інституту (нині – аграрний університет). З 30 одногрупників Байдюка в Луганському аграрному інституті лише двоє були городянами. Інші розраховували повернутися у свої села і продовжити справу батьків: звичайним явищем серед агрономів УРСР були трудові династії.

Дев’яності роки стали для сільського господарства епохою лихоліття. Колгоспи вмирали, а великий капітал в село ще не прийшов.

«На початку 2000-х я працював в насінницьких господарств комплексі «Довіра». Зарплата – 450 гривень ($85), які або не платили, або видавали продукцією, – розповідає фарм-менеджер (головний агроном) агрохолдингу «Мрія» Ярослав Краєвський. – Все трималося на ентузіазмі і вірі в краще майбутнє».

Так і сталося. У гру вступили агрохолдинги, які стали нарощувати земельний банк і набирати співробітників. Байдюк згадує, що тільки за 2006-2008 роки зарплати агрономів збільшилися в п’ять-шість разів.

Сьогодні пересічний агроном заробляє в Україні $800-2500 в місяць, головний – $3000-10 000. За рівнем доходу вони не поступаються колегам в Європі, Латинській Америці і США. І це ще не межа. Хедхантери прогнозують, що в найближчі п’ять років зарплати українських агрономів будуть рости на 20-25% в рік.

У багатьох холдингах компенсаційний пакет агронома доповнено змінної складової. «На початку року ми озвучуємо очікувані групою результати по посівної та збиральної кампанії, – пояснює HR-менеджер корпорації «Сварог Вест Груп» Сергій Короленко. – Якщо агрономам вдалося перевиконати план, вони отримують бонус». Розмір додаткової винагороди за гарну роботу може досягати річного окладу. За замовчуванням компенсаційний пакет включає безкоштовну мобільний зв’язок, службовий транспорт, медичну страховку.

Повноваження головного агронома і його місце в ієрархії залежать від розміру земельного банку і виробничої структури компанії. Це особлива каста – ще не верхівка, але і не середня ланка: занадто багато чого залежить від їх вирішення. Дрібні господарства, у яких в обробці 1000-10 000 га, обходяться послугами одного головного і двох-п’яти лінійних агрономів. У великих холдингах десятки головних і сотні рядових агрономів. «У нас майже 300 000 га землі. Вони поділені на 14 блоків, в кожному з яких працює в середньому по 15 агрономів і один фарм-менеджер», – розповідає начальник відділу з підбору виробничого персоналу «Мрії» Олена Левченко. Фарм-менеджери «Мрії» підпорядковуються керівникам блоків, а ті, у свою чергу, – директорові з агровиробництва. Таке ж місце у виробничій вертикалі займають головні агрономи і в інших великих компаніях.

Кілька років тому між власником «Стіомі-Холдинг» Михайлом Стадником і генеральним директором Василем Морозом розгорілася суперечка: пора сіяти кукурудзу або ще не пора. Сперечалися прямо на полі в присутності кількох агрономів. Коли опоненти перейшли на крик і взаємні звинувачення, один з агрономів дістав з кишені градусник, ввіткнув у землю, і через хвилину оголосив: «Десять градусів – можна сіяти».

Розбороняти забіяк – далеко не найважливіша функція агронома в українському сельхозбизнесе. «Складати плани сівозміни; аналізувати якість посівного матеріалу і агрохімічних засобів; консультувати агрономів та керівників підприємств, що входять у холдинг, з питань використання насіння, техніки і технологій; готувати вихідні дані для формування річного бюджету», – перераховує обов’язки головного агронома НR-директор компанії «Агротрейд» Олександра Саєнка. Він повинен швидко оцінювати обстановку і приймати правильні рішення. Зволікання у форс-мажорних обставинах – посуха, затяжні дощі – загрожує мільйонними збитками. Вищий пілотаж – сісти у вертоліт і з висоти пташиного польоту за кольором сходів визначити, чи не потребують рослини додаткової вологи.

«Агроном схожий на лікаря, – міркує Байдюк. – Роздумуючи, який хімічний засіб використовувати, я часто ловлю себе на думці, що передплачую рецепт». Окремий пласт роботи – вивчення особливостей ґрунту в конкретному регіоні. Грунт в двох сусідніх областях, наприклад у Чернігівській і Черкаській, може відрізнятися по безлічі характеристик, пояснює Байдюк. Спеціаліст повинен знати, які сорти насіння можна сіяти в даній кліматичній зоні, а які не приживуться; як на них будуть впливати різні хімічні речовини.

Це ще не все. «Від головного агронома чекають, що він зможе максимально ефективно використовувати виділені йому ресурси і досягне високої продуктивності виробництва, – зазначає заступник директора «Українських аграрних інвестицій» Пітер Томсон. – Людина може бути прекрасним фахівцем, але якщо він не вміє правильно вести облік і працювати з документацією, ми з ним розпрощаємося».

Фахівці, що володіють всіма вищепереліченими навичками і вміннями, в Україні небагато. А оскільки великі сільськогосподарські компанії неодмінно хочуть бачити на посаді головного агронома людей з досвідом та історією успіху, пошук таких кадрів перетворюється в нетривіальну задачу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Найпопулярніший спосіб вирішення цієї проблеми – перекупити фахівця у конкурентів. У більшості головних агрономів великих агрохолдингів за плечима три-чотири переходу.

Хедхантери можуть годинами травити байки про незговірливості агрономів. «Це люди з іншої планети, живуть у своєму світі і не думають про гроші і кар’єру, – говорить директор українського офісу рекрутингової компанії Pedersen & Partners Олексій Долгих. – Якщо їх не сварять і дають займатися улюбленою справою, вони будуть сто років працювати на одному місці».

Менеджер рекрутингової компанії Ward Howell Іван Мелашенко згадує, як його колега шукав головного агронома для холдингу з іноземними інвестиціями. Зідзвонившись з агрономом однієї великої компанії, хедхантер завів з ним розмову про зміну місця роботи з збільшенням зарплати. У відповідь почув звинувачення в промисловому шпигунстві: типове зіткнення консервативного сільського менталітету з міським.

Інше джерело кадрів – закордон. В агрохолдингу «Мрія» п’ять головних агрономів з Німеччини, Ірландії і Нідерландів. «У німців багатий досвід роботи з технологіями, які у нас тільки з’являються, а на їх батьківщині використовуються вже дуже давно», – пояснює Олена Левченко. Іноземні агрономи діляться досвідом з українськими колегами. У планах «Мрії» – найняти ще трьох фахівців з Європи.

«Зазвичай компанії залучають експатів, які спеціалізуються на вирощуванні якоїсь конкретної зерновий або овочевої культури, – констатує Мелашенко. – Наприклад, за замовленням компанії, яка вирощує цибулю, я шукав агронома в Голландії, так як там кращі фахівці з овочів». За його словами, іноземці не бояться переїжджати в Україну і нерідко самі надсилають листи з проханням підшукати їм роботу.

 

 

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Ваш отзыв

Яндекс.Метрика